Тіньова економіка: оцінити обсяги — неможливо, скоротити — реально

18-02-2020 г. в 18:30
Источник: Укринформ

Дані міжнародних аудиторів набагато “приємніші” за оцінки вітчизняних експертів та висновки уряду. Чому така різниця? І кому вірити?

Тіньова економіка: оцінити обсяги — неможливо, скоротити — реально

Обсяг тіньових фінансових операцій в Україні сягає майже чверті (23,8%) національного ВВП. Тобто йдеться про 846 мільярдів гривень, які щороку проходять так би мовити “повз касу” (державний та місцеві бюджети). Такі дані дослідження, проведеного впливовою міжнародною аудиторською компанією Ernst&Young за підтримки Mastercard в рамках Меморандуму про співпрацю з Мінекономрозвитку України, НБУ і Держстатом. Дослідники проаналізували дані за 2018 рік. Тобто, із урахуванням тенденції до зменшення “тінізації” на 2-3% щороку, про яку говорять експерти, за підсумками 2019-ого цифра може виявитися ще меншою і неабияк порадувати людей, котрі цікавляться економічним життям України. Бо тих, хто не цікавиться, такий порядок цифр (25, 23, та й 20%), безумовно, злякає. Їм складно уявити, що країна “на рівному місці” щороку втрачає понад 800 мільярдів гривень (майже $35 мільярдів за нинішнім курсом), по-суті, розбазарюючи чверть своїх шансів “на економічний добробут”.

Натомість для фахівців така цифра зовсім не страшна. Бо, виявляться, рівень “тінізації” у 20-25% притаманний багатьом країнам, на які нам так хочеться рівнятись: Польщі, Латвії, Естонії, Угорщині. І те, що Україна бодай за цим показником із ними сусідить, має якщо не радувати, то, принаймні, заспокоювати: ну ж не все у нас так погано!.. Але щось таки муляє. І у людей, котрі обізнані з нашими економічними реаліями, виникає запитання: а чи всі українські “тіньові нюанси” врахували поважні аудитори? Може, нас просто вирішили “пожаліти”? Адже деякі вітчизняні експерти оцінюють рівень “тінізації” української економіки у 40-45% та більше — порівнюючи ледь не із половиною офіційного ВВП! Ба, навіть, в уряді говорять, що ця цифра сягає 30-32%. Тож чиїм оцінкам вірити?

Економіка - не математика. Відсутність єдиної методи оцінювання “тіні”

Скільки дослідників, стільки й методів обрахунку. Чи майже стільки ж. Тому навіть дані щодо “тіньової” частки глобальної економіки суттєво різняться: від 18 до 35% світового ВВП! Так що згадана уже “вилка”: від 23,8% (за “свіжими” даними Ernst&Young) до 47% (згідно із результатами торішнього опитування підприємців, проведеного КМІСом) цілком вписується в цю пропорцію. Адже підходи до оцінювання у кожного дослідника різні. Хтось визначає лише можливі обсяги готівкових та безготівкових фінансових операцій, інші ж беруть до уваги й негрошову “тіньову економіку”. Хтось акцентує увагу виключно на найбільш “тінізованих” галузях (зазвичай, це фінансова і страхова діяльність, транспорт, складське господарство, поштова й кур’єрська доставка, операції з нерухомістю, видобувна промисловість, переробна сфера, будівництво, оптова і роздрібна торгівля). Інші ж обраховують можливий “мультиплікаційний” ефект — через потенційні зв’язки з “тіньовими” сегментами в інших сферах.

Частина дослідників вважає “злом” лише криміналізовану чи напівкриміналізовану економічну діяльність. А дехто враховує і здавалося б повністю “чисте” (з точки зору держави й суспільної моралі), але “сіре” (з огляду на врахування в економічній статистиці) ведення громадянами домашнього господарства. Іноді використовують реальні цифри, деколи — прогнозні й “здогадні”. Хтось послуговується тільки офіційною інформацією, хтось опирається на суб’єктивні оцінки (як у випадках із опитуваннями представників бізнес-кіл). Також результат залежить від використання (чи поєднання) дослідниками різних методів обрахування масштабів “тінізації”. Приміром, електричного, монетарного, методу збитковості підприємств і методу "витрати населення – роздрібний товарообіг". І таких нюансів — безліч.

Та що там про механізми оцінювання казати: у науковців немає навіть єдиної думки щодо визначення самого поняття “тіньова економіка”. Йдеться і про різне трактування, і про використання різних термінів (лише їх - понад тридцять). Цим експерти й пояснюють розбіжності у визначених аналітиками показниках рівня тіньової економіки. Якщо узагальнити, то це пов’язано: 1. З різним трактуванням поняття “тіньова економіка”; 2. З відмінностями в методології та методиці обчислення; 3. З особливостями економічного життя держави. Річ у тім, що всі методики визначення масштабів “тіньової економіки” стосуються індустріального суспільства. Відповідно, “поза увагою” залишаються “тіньові” послуги. 4. З відсутністю достеменних статистичних даних щодо обсягів виробництва, споживання, продажу та обміну продукції (зокрема, сільськогосподарської), виготовленої у домогосподарствах.

Є відчуття, що відсутність єдиної цифри, а отже й чіткої відповіді на запитання: “Скільки Україна втрачає через “тінізацію” економіки?”, - дещо напружує. І розхолоджує: навіщо старатися, щось робити, якщо результат однак залежатиме від того, хто і як рахує? Але такий підхід помилковий. Маємо усвідомити: насправді це не так. Якщо хочеш реального “покращення”, мусиш боротися з будь-яким негативним явищем. Бо головне ж для країни — не “мірятися” цифрами і з’ясовувати, хто там і чому у них помилився. Головне робити все, щоб зменшувати рівень “тінізації” не на папері, а у реальному житті. До речі, дієвість такого підходу Україна вже на собі відчула. Адже, приміром, ще 5-6 років тому “песимісти” оцінювали рівень “тінізації” нашої економіки у 60, 70% та навіть більше. “Оптимісти” ж говорили про 53-58%. Тоді країна входила до десятка найбільш “тінізованих” економік світу. Зараз же усі “оцінювачі” визнають: ми - “міцні середнячки”! Досягнути цього, - погоджуються дослідники - вдалося, зокрема, завдяки очищенню банківської системи й лібералізації фінансових ринків, податковим послабленням, забезпеченню більш прозорого поля для бізнес-діяльності і виведенню із “тіні” принаймні частини заробітних плат.

Тож і нефахівцеві зрозуміло: у цьому ж напрямку потрібно працювати й надалі. А різні дослідження якраз і дають можливість це робити. Для цього варто шукати у них щось спільне, що можна вважати якщо не аксіомою, то майже “науково доведеним” фактом. Йдеться, зокрема, про практично однаковий перелік найбільш “проблемних” із точки зору “тінізації” галузей, висновки щодо того, як ті чи інші дії держави — приміром, у регуляторній сфері, - впливають на зміни у “тіньовому сегменті”. Також важливо враховувати досвід інших держав, які домоглися суттєвого зменшення (нехай, і суб’єктивних) показників “тінізації”. До речі, маємо розуміти: “вивести на світло” усю вітчизняну економіку нам не вдасться. Бо жодної повністю чистої, без усіляких там “відтінків сірого”, економіки у світі немає. Свою частку “тіні” — від 7 до 9% - мають найбільш “благополучні” у цьому плані Австрія і Швейцарія. Економіка США, за різними оцінками, “притінена” на 8-10%. І це вам не якісь “скромні” українські $35 мільярдів щороку, а $350-400 мільярдів! Тож в умовах неможливості повністю подолати “тіньову гідру” завдання світових фінансових інституцій - сприяти максимальному зниженню відповідних глобальних показників. Мета національних урядів — максимально обмежити “тіньову” частку в економіках своїх країн, змусивши якомога більше “сірих” і “чорних” мільярдів працювати на громадян. У чому ж специфіка виконання цих завдань в Україні? Аналіз результатів останніх досліджень якраз і дозволяє визначити пріоритети.

Пріоритети-2020: відмова від “кешу”, ліквідація митних схем і апетитів “оптимізаторів”

“Чим більше в країні користуються готівкою, тим вищі ризики “тінізації” платежів”. Цю аксіому аналітики Ernst&Young підтвердили й на українському прикладі. Раніше такі ж висновки вони зробили за підсумками подібних досліджень більш ніж у трьох десятках країн. Із цього випливає і головне завдання: якомога швидше перевести “фінансові контакти” між державними органами, суб’єктами господарювання і громадянами у безготівкову форму. І приклад у цьому має демонструвати сама держава. "Загалом на зменшення тіньової економіки можуть впливати здійснення соціальних виплат виключно у безготівковій формі, податкові пільги, встановлення торговельних POS-терміналів представниками малого й середнього бізнесу, а також додаткове стимулювання торговців і споживачів до здійснення безготівкових розрахунків", - наголошують в НБУ. І, як запевнив, заступник голови Національного банку Сергій Холод, регулятор має амбітні плани щодо розвитку безготівкових розрахунків та формування в українців звички якомога рідше користуватися “кешем”.

“Ми працюємо над розширенням сфери застосування безготівкових розрахунків та платіжної інфраструктури в Україні. Цей напрям, разом з підвищенням рівня фінансової інклюзії населення, є одним з ключових відповідно до Стратегії розвитку фінансового сектору України до 2025 року, – наголосив посадовець, – основна мета Національного банку у цьому напрямі – доступні та зручні фінансові послуги для всіх українців. Досягатимемо цього через формування та розвиток системи захисту прав споживачів, заходи з підвищення фінансової грамотності українців та розвиток безготівкової економіки”. За словами заступника голови Нацбанку Дмитра Сологуба, завдяки зменшенню обсягів “тіньової економіки”, для функціонування якої необхідний виключно готівковий ресурс, зростатиме і загальний рівень вітчизняної економіки. Адже безготівкові кошти залишатимуться в економіці, а отже, працюватимуть на її розвиток.

“Зокрема, опосередковано це сприятиме зниженню вартості кредитування населення та бізнесу, подальшому прогресу валютній лібералізації. Від прозорого ведення бізнесу збільшиться база оподаткування, тобто зростатимуть надходження до Державного бюджету”, - прогнозує банкір. До речі, проведені у європейських країнах дослідження підтвердили: дворазове збільшення частки безготівкових платежів сприяє зменшенню рівня “тіньової економіки” на 0,6 – 3,7% від ВВП, та зростання державних доходів на 0,1 – 0,8% від ВВП”. Водночас в Україні, за даними Mastercard, лише 38% малого й середнього бізнесу наразі надають клієнтам можливість сплатити за товари і послуги безготівково, 62% підприємств працюють виключно із готівкою”.

Інший напрямок — подальша легалізація трудових відносин і загалом економічної активності в Україні. Як через податкові преференції, так і через кредитування й здешевлення платіжної інфраструктури. Експерти ж говорять і ще про деякі “резерви”, які сприятимуть більш суттєвій детінізації української економіки.

"Ми можемо не винаходити нову складну економіку, а “підняти” те, що зараз розкрадається - мільярди гривень внутрішнього ресурсу, - зазначає голова правління ГО “Центр політико-правових досліджень” Михайло Лев, - Ми аналізували цифри: тільки від контрабанди і порушення митних правил український бюджет втрачає 110 мільярдів гривень щорічно, від офшорних схем - 65 мільярдів, ухилення від сплати податків у фінансовому секторі - 35, через тіньовий ринок оренди землі - 40 мільярдів, схеми з мінімізації сплати ПДВ (конвертцентри) - 20 мільярдів, контрафакт - 10 мільярдів гривень. Якщо тільки ці схеми вивести з “тіні” і наповнити відповідними коштами бюджет - це вже 280 мільярдів", - підрахував юрист. Кроки у цьому напрямку вже робляться, але часто відбувається це “як мокре горить”. Тому наразі і не можемо говорити про кардинальні зміни. І, певно, саме через це висновки міжнародних аудиторів щодо “не такої вже й страшної ситуації з “тінізацією” української економіки” і видаються декому з вітчизняних експертів надміру “оптимістичними”.

Владислав Обух, Київ

Последние новости
Посмотреть все новости